Активна чи пасивна акустика: різниця і що обрати

Обидва типи звучать добре — різниця в тому, де стоїть підсилювач і наскільки просто зібрати систему.

Активна акустика

Підсилювач (а часто й процесор DSP із налаштованим кросовером і захистом) вбудований у колонку. Підключили до розетки й до пульта — і система працює. Підсилювач уже узгоджений з динаміками виробником, тому помилитися важко.

Підходить для: мобільних виступів, оренди, заходів, де систему щоразу збирають з нуля. Мінус: біля кожної колонки потрібна розетка, а несправність підсилювача — це ремонт колонки.

Пасивна акустика

Колонка містить лише динаміки й кросовер. Потрібен окремий підсилювач або пауермікшер. Колонки легші, живлення до них тягнути не треба — лише акустичний кабель.

Підходить для: стаціонарних інсталяцій (кафе, клуби, зали), де підсилювач стоїть в окремій стійці, а колонки висять під стелею. Для фонового озвучення великих приміщень зазвичай краще трансляційна система 100 В.

Як підібрати підсилювач до пасивних колонок

• Опір: навантаження не повинне бути нижчим, ніж мінімальний опір, на який розрахований підсилювач. Дві колонки по 8 Ом паралельно на одному каналі — це 4 Ом.
• Потужність: поширене правило — підсилювач з потужністю приблизно в 1,5–2 рази більшою за тривалу (RMS/AES) потужність колонки на тому ж опорі. Запас дозволяє не доводити підсилювач до перевантаження.
• Кабель: що довша лінія і нижчий опір, то товщий потрібен перетин. Для більшості сцен вистачає 2×2,5 мм².

Розмір динаміка і сабвуфер

• 8–10″ — мова, фонова музика, монітори на сцені, невеликі зали.
• 12″ — універсальний варіант для живого звуку й вечірок на 50–150 людей.
• 15″ — більше басу й гучності, важча колонка.
• Сабвуфер — для танцювальної музики та живих барабанів. Він забирає низ, а основні колонки звучать чистіше.